Працюю над темою "Методика роботи з підручником" Ось деякі замітки
Підручник – це книга у якій викладено основний зміст навчального предмета у відповідності до навчальної програми.
Функції: освітня, виховна, розливальна та управлінська.
Типи: (за видом навчання):
─ інформаційні (інформація подається в готовому вигляді за допомогою слова та ілюстрації);
─ проблемні (на основі проблемного викладу матеріалу);
─ програмовні (матеріал подається окремими порціями, засвоєння кожної дози матеріалу перевіряються контрольними запитаннями).
─ комплексні (кращі риси попередніх).
Структура: текст (основний і додатковий) і поза текстові компоненти: апарат орієнтування (форзац, вступ, зміст, посилання), апарату засвоєння матеріалу (запитання, завдання, проблемні ситуації, таблиці і т.д.) та ілюстрацій (фото, малюнки, плани, карти, схеми, формули, діаграми)
Вимоги:
1) відповідність змісту підручника цілям навчання, навчальним програмам з даного предмета;
2) науковість змісту матеріалу;
3) доступність для певного віку;
4) спрямованість на формування світогляду, пізнавальних здібностей;
5) систематичність і логічність викладу;
6) забезпечення зв'язку навчання з життям;
7) виділення головного у матеріалі;
8) чітка структурованість матеріалу;
9) естетика зовнішнього вигляду підручника.
Відомо, що основну частину знань людство здобуває шляхом самоосвіти, а не офіційної освіти. Цьому воно завдячує вмінню самостійно опрацьовувати джерельну базу знань. Як стверджують відповідні дослідження, необхідність у цьому з кожним роком стає все більшою. Тому привчання учня до спілкування на самоті з підручником - це погляд в його майбутнє.
Ще в радянські часи проведеш дослідження засвідчили, що майже половина учнів відстає в навчанні з причини недостатньо засвоєних прийомів навчальної праці. Зважаючи на це, у той час були розроблені програми вироблення загально навчальних умінь і навичок школярів.
Виділялися чотири основні групи умінь: і) організаційні; 2) інформаційні; 3) інтелектуальні; 4) комунікативні. Таким чином, уміння і навички самостійної роботи з підручником стосувалися другої і третьої груп.
Згідно з цими програмами визначалося близько ста різних умінь і навичок, половина яких стосувалася роботи учня з підручником та іншими джерелами знань. З огляду на це, виділялися найнеобхідніші, головні види роботи з підручником: 1) читання й аналіз тексту; 2) виділення головного в тексті, переказ його; 3) відповіді на репродуктивні питання; 4) відповіді на продуктивні питання; 5) складання плану; 6) виконання дослідницьких завдань; 7) перевірка і контроль знань, умінь і навичок.
Досить повно стратегію формування прийомів пізнавальної діяльності учнів під час роботи з підручником висвітлила у своїх працях професор В.Ф.Паламарчукгідно з нею, стратегія формування прийомів пізнавальної діяльності учнів у роботі з підручником визначається такими основними етапами: кумуляція (нагромадження практичного досвіду роботи, володіння прийомами); констатація наявного рівня (або діагностика); мотивація; осмислення суті й структури прийому; застосування на практиці; узагальнення і перенесення у нові умови.
Саму методику формування прийомів роботи з підручником В.Ф.Паламарчук представляє таким чином:
На першому етапі відбувається нагромадження досвіду застосування прийомів роботи. Серед цих прийомів, наприклад: здійснення комплексу дій, що складають емпіричний аналіз різної інформації; порівнювання до якісного ступеня, за яким іде узагальнення; визначення і пояснення понять для осмислення логічного визначення через рід і видові відмінності; здійснення всього комплексу дій, що складають індуктивне емпіричне узагальнення: відбір необхідних об'єктів, порівнювання їх за певними ознаками; формулювання висновків, використання їх у планах, заголовках, умовних схемах, у вигляді правильного умовиводу; здійснювання всього комплексу дій, що складає елементарну емпіричну конкретизацію; удосконалення практичного досвіду прямого (індуктивного, дедуктивного, тридуктивного, тобто такого, в якому посилання і висновки є судженнями однакового ступеня загальності, як, наприклад, аналогія) доведення; ознайомлення із суттю, структурою і правилом-орієнтиром доведення (тезисом, аргументом, способом доведення, висновками), намагання бачити суперечності в різних ситуаціях, нову функцію об'єкта, його структуру.
На другому етапі проводиться діагностика рівня сформованості у школярів певного прийому роботи з підручником. Це досягається за допомогою цілеспрямованих спостережень за пізнавальною діяльністю учнів, вивчення їхніх письмових робіт, опитувань, бесід за змістом навчального матеріалу підручника.
На третьому етапі формування прийомів роботи з підручником відбувається осмислення сутності певного прийому і формування правила-орієнтира. Наприклад, учні приходять до висновку, що для доведення певного положення необхідні аргументи в його захист. Щоб школярі зрозуміли це глибше, вчителю доцільно навести приклад правильного доведення на основі тексту підручника, а після цього сформулювати правило-орієнтир, тобто перерахувати дії, які складають цей прийом.
На четвертому етапі сформовані прийоми використовуються в різних умовах: у класній та домашній роботах, в індивідуальній і колективній праці, під час виконання як стандартних, так і творчих завдань. Експерименти засвідчили, що прийоми роботи з підручником формуються значно швидше в умовах активної пошукової діяльності учнів, а не під час отримання готових знань і їхнього шаблонного відтворення.
На п'ятому етапі, коли певний прийом автоматизується в рамках вивчення однієї теми, його переносять на інші теми чи предмети або на позакласну чи позашкільну діяльність. Прийом роботи з підручником вважається засвоєним тоді, коли учень знає його сутність, може перерахувати та описати дії, які його складають. А найголовніше - застосувати цей прийом.
Підручник – це книга у якій викладено основний зміст навчального предмета у відповідності до навчальної програми.
Функції: освітня, виховна, розливальна та управлінська.
Типи: (за видом навчання):
─ інформаційні (інформація подається в готовому вигляді за допомогою слова та ілюстрації);
─ проблемні (на основі проблемного викладу матеріалу);
─ програмовні (матеріал подається окремими порціями, засвоєння кожної дози матеріалу перевіряються контрольними запитаннями).
─ комплексні (кращі риси попередніх).
Структура: текст (основний і додатковий) і поза текстові компоненти: апарат орієнтування (форзац, вступ, зміст, посилання), апарату засвоєння матеріалу (запитання, завдання, проблемні ситуації, таблиці і т.д.) та ілюстрацій (фото, малюнки, плани, карти, схеми, формули, діаграми)
Вимоги:
1) відповідність змісту підручника цілям навчання, навчальним програмам з даного предмета;
2) науковість змісту матеріалу;
3) доступність для певного віку;
4) спрямованість на формування світогляду, пізнавальних здібностей;
5) систематичність і логічність викладу;
6) забезпечення зв'язку навчання з життям;
7) виділення головного у матеріалі;
8) чітка структурованість матеріалу;
9) естетика зовнішнього вигляду підручника.
Відомо, що основну частину знань людство здобуває шляхом самоосвіти, а не офіційної освіти. Цьому воно завдячує вмінню самостійно опрацьовувати джерельну базу знань. Як стверджують відповідні дослідження, необхідність у цьому з кожним роком стає все більшою. Тому привчання учня до спілкування на самоті з підручником - це погляд в його майбутнє.
Ще в радянські часи проведеш дослідження засвідчили, що майже половина учнів відстає в навчанні з причини недостатньо засвоєних прийомів навчальної праці. Зважаючи на це, у той час були розроблені програми вироблення загально навчальних умінь і навичок школярів.
Виділялися чотири основні групи умінь: і) організаційні; 2) інформаційні; 3) інтелектуальні; 4) комунікативні. Таким чином, уміння і навички самостійної роботи з підручником стосувалися другої і третьої груп.
Згідно з цими програмами визначалося близько ста різних умінь і навичок, половина яких стосувалася роботи учня з підручником та іншими джерелами знань. З огляду на це, виділялися найнеобхідніші, головні види роботи з підручником: 1) читання й аналіз тексту; 2) виділення головного в тексті, переказ його; 3) відповіді на репродуктивні питання; 4) відповіді на продуктивні питання; 5) складання плану; 6) виконання дослідницьких завдань; 7) перевірка і контроль знань, умінь і навичок.
Досить повно стратегію формування прийомів пізнавальної діяльності учнів під час роботи з підручником висвітлила у своїх працях професор В.Ф.Паламарчукгідно з нею, стратегія формування прийомів пізнавальної діяльності учнів у роботі з підручником визначається такими основними етапами: кумуляція (нагромадження практичного досвіду роботи, володіння прийомами); констатація наявного рівня (або діагностика); мотивація; осмислення суті й структури прийому; застосування на практиці; узагальнення і перенесення у нові умови.
Саму методику формування прийомів роботи з підручником В.Ф.Паламарчук представляє таким чином:
На першому етапі відбувається нагромадження досвіду застосування прийомів роботи. Серед цих прийомів, наприклад: здійснення комплексу дій, що складають емпіричний аналіз різної інформації; порівнювання до якісного ступеня, за яким іде узагальнення; визначення і пояснення понять для осмислення логічного визначення через рід і видові відмінності; здійснення всього комплексу дій, що складають індуктивне емпіричне узагальнення: відбір необхідних об'єктів, порівнювання їх за певними ознаками; формулювання висновків, використання їх у планах, заголовках, умовних схемах, у вигляді правильного умовиводу; здійснювання всього комплексу дій, що складає елементарну емпіричну конкретизацію; удосконалення практичного досвіду прямого (індуктивного, дедуктивного, тридуктивного, тобто такого, в якому посилання і висновки є судженнями однакового ступеня загальності, як, наприклад, аналогія) доведення; ознайомлення із суттю, структурою і правилом-орієнтиром доведення (тезисом, аргументом, способом доведення, висновками), намагання бачити суперечності в різних ситуаціях, нову функцію об'єкта, його структуру.
На другому етапі проводиться діагностика рівня сформованості у школярів певного прийому роботи з підручником. Це досягається за допомогою цілеспрямованих спостережень за пізнавальною діяльністю учнів, вивчення їхніх письмових робіт, опитувань, бесід за змістом навчального матеріалу підручника.
На третьому етапі формування прийомів роботи з підручником відбувається осмислення сутності певного прийому і формування правила-орієнтира. Наприклад, учні приходять до висновку, що для доведення певного положення необхідні аргументи в його захист. Щоб школярі зрозуміли це глибше, вчителю доцільно навести приклад правильного доведення на основі тексту підручника, а після цього сформулювати правило-орієнтир, тобто перерахувати дії, які складають цей прийом.
На четвертому етапі сформовані прийоми використовуються в різних умовах: у класній та домашній роботах, в індивідуальній і колективній праці, під час виконання як стандартних, так і творчих завдань. Експерименти засвідчили, що прийоми роботи з підручником формуються значно швидше в умовах активної пошукової діяльності учнів, а не під час отримання готових знань і їхнього шаблонного відтворення.
На п'ятому етапі, коли певний прийом автоматизується в рамках вивчення однієї теми, його переносять на інші теми чи предмети або на позакласну чи позашкільну діяльність. Прийом роботи з підручником вважається засвоєним тоді, коли учень знає його сутність, може перерахувати та описати дії, які його складають. А найголовніше - застосувати цей прийом.
Немає коментарів:
Дописати коментар